Поезія останніми роками знову стає популярною. Її читають у метро, викладають у соцмережі, перетворюють на подкасти та звучання зі сцени. Особливо під час війни, коли звичайні слова починають звучати зовсім інакше. Молоді українські автори сьогодні говорять прямо: про тіло, втрату, кохання, мову, гнів і пам’ять. Їхні тексти часто ламають форму, але тримають за зміст. Зробили підбірку сучасних поетів, вірші яких варті уваги.
Софія Ленартович
Поетка з інтимним голосом і ламаною формою. Її тексти короткі, напружені і дуже тілесні. Вона говорить про любов, втрату, травму та ніжність, яка виживає попри війну. Її вірші часто пробивають до кісток.
уривок з вірша:
дерево розтинає світло ліхтаря навпіл
прокладаючи променисту колію до ніг
поїзд прибуває за кілька хвилин
та я все ще не знаю куди їхати
на прощання з життям мама сказала
дім там де чекають
тож я їду в іграшковому поїзді
по світлових рейках до неї
Артем Полежака
Поет, який поєднує слем, стендап і маніфест. Він читає вголос, провокує, викликає сміх і ніяковість, але завжди про важливе. Артем пише про війну, політику, вуличну реальність простою мовою, але з ударом. Його стиль – це ритм вулиці і новинної стрічки.
уривок з вірша:
Ти мені співала в вічі:
Мон амур, май лав…
Я тебе сьогодні двічі…
Проігнорував.
Падали два чобітка.
Скреготів диван.
Я збрехав, що ти така
В мене намбер ван.
Захурделила зима
Славне місто Львів…
Ти прийшла – мене нема.
Підманув.
Підвів.
Катерина Калитко
Лауреатка багатьох премій, перекладачка, прозаїкиня, але поезія в неї завжди звучить першою. Її мова глибока, структурована, образна. Катерина пише про війну і вигнання, про тілесність і любов, про втрату дому як концепції. Вірші складні, візуальні. Вірші дуже варті уваги.
уривок з вірша:
речі гинуть повільно втрачаючи точку опори
витікаючи пилом припавши водою років
прокидаюся зранку Бліда і манірна Аврора
покиває нам пальцем тоді забичкує зірки
Ярина Чорногуз
Волонтерка, ветеранка, перекладачка Ярина Чорногуз пише чесно, боляче і дуже відкрито. У її текстах — смерть і любов, військовий досвід і жіноча тілесність, мова травми та мова гідності. Поезія Ярини – це крик, якому, власне, не потрібно підвищувати голос, бо він і так звучить настільки проникливо, що не почути його неможливо.
уривок з вірша:
Рай — це момент прозріння й любові,
що триває без тижня вічність.
І ця недовга мить, з якої сміються
В якомусь убогому жарті, розтає і розходиться вітром
Наче траншейна земля по голій шкірі.
Голій шкірі — принесеній не в жертву, а в дар.
Вона і є рай. За нею вигнання.
За нею мовчання. Занадто гучне.
Тарас Малкович
Син поета Івана Малковича, але вже давно окремий і самобутній голос у літературі. Його поезія — це поєднання урбаністичного досвіду, філософських роздумів і дуже точної образності. Малкович не боїться бути ніжним у складні часи. Його тексти, як розмова з самим собою, яка резонує з кожним.
уривок з вірша:
Так подобається
це перебирання травинок у твоїх руках —
подумалося що можу
показати тобі короткі мультфільми отак самісінько
перегортаючи між собою кілька великих
павичевих пір’їн:
гойднешся собі в гамаку над піском
і весь узір, що на пір’ї, здасться тобі рухливим.
Якщо не чутимеш шелесту пір’я,
визвучу для тебе
виринання морських котиків —
і хай би не було поміж нами жодного
перекрикувача риб
Сучасна стала ближчою, голоснішою, чеснішою. Її хочеться слухати і перечитувати. Молоді автори не бояться говорити про особисте, незручне, іноді навіть болюче. Вони живуть у тій самій реальності, що й ми – з війною, втратою, тривожністю, неспокоєм. І саме тому їхні вірші відчуваються так гостро.
Хтось пише у форматі Instagram-дописів, хтось читає зі сцени або видає паперові збірки. Вони різні, але мають спільне: справжність.
