Українське кіно переживає справжній розквіт й все частіше змушує говорити про себе у світі. Статистика переглядів на стрімінгових майданчиках показує, що локальні стрічки стають глядацькими фаворитами. Багато фільмів останніх років отримують нагороди на кінофестивалях. Підготували підбірку тих, які створюють атмосферу і залишають емоційний слід.
20 днів у Маріуполі
20 Days in Mariupol – це документальний фільм, знятий у місті, яке перебувало в облозі під час перших тижнів повномасштабної війни. Журналісти жили серед руї і фіксували жорстку реальність.
Фільм отримав Оскар і став символом не лише трагедії, а й мужності та правди. Це важкий, але потрібний перегляд. Картина змушує замислитися, залишає враження справжнього документу-сповіді. Вона не уникає шокуючих сцен, але передає відчуття втрати й відповідальності.
Глядачі часто зізнаються, що не могли відірвати очей від екрану. Багато сцен знято у реальному часі, без монтажу. Це не просто фільм – це свідчення історії. Доступна на стрімінгах, варто переглянути уважно, сидячи спокійно.
Памфір
Художній фільм, дія якого розгортається в селі на Буковині під час традиційного карнавалу Маланка. Головний герой повертається із закордонних заробітків напередодні святкування Маланки. Але обставини змушують його повернутися до контрабанди.
Стрічка вражає візуальною естетикою, міфізацією і глибокими культурними підтекстами. Герой на фоні дерев’яних масок та містичних ритуалів виглядає як персонаж легенди.
Акторська гра надзвичайно автентична, і атмосфера села ніби жива. У фіналі багато відчуття свободи, втрати й можливостей змін. Це майже мовчазний театр на екрані.
Доступний на Netflix.
La Palisiada
Нео-нуар з кримінальним сюжетом, де переплітаються багатокультурні лінії. Сюжет торкається тем смертних вироків та правосуддя в Україні 90-х – рідкісний контекст для нашого кіно.
Режисер Філіп Сотниченко знімає у стилі класичного кіно із сучасним поглядом. Атмосфера похмурих коридорів, містичних персонажів і метафор напрочуд сильна.
Сюжет несподівано крутиться від реальності до сюрреалізму. Фільм отримав багато схвальних відгуків на міжнародних кінофестивалях. Поєднання стилю і теми робить фільм незабутнім. Це трохи глибше, ніж розважальне кіно. Ідеально для вечора, коли хочеться чогось складнішого.
Атлантида
Антиутопічне кіно про майбутню Україну після війни, де постає суспільство у стані екологічної і духовної руїни. Центральна тема – ПТСР ветерана та пошук смислу в зруйнованому світі.
Він нагадує наукову фантастику, але водночас це абсолютно українська історія.
Візуальний стиль мінімалістичний, але дуже атмосферний. Герой працює на металургійному заводі, спілкується з мертвими й шукає надію. У сюжеті багато мовчання, але воно важливе.
Такий фільм змушує зануритися в внутрішній світ героя. На тлі реальності війни, він виглядає пророчим. Це кіно для тих, хто шукає глибину і простір для роздумів.
Земля блакитна, ніби апельсин трейлер
Документалка про художню родину з Донецька, яка творить мистецтво в умовах фронту. Режисерка Ірина Цілик показує, як навіть під постійними обстрілами живе творчість й надія.
Родина знімає фільм про себе. Незабаром через камеру народжується фільм про війну та кіно одночасно.
Атмосфера критичних ситуацій, гумор, щоденне життя й трагедія у єдиному кадрі. Споглядання через камеру стає терапією. Фільм показує, як кіно може рятувати душу.
Стоп-Земля
Психологічна драма про підлітків у Києві, які переживають нерозділені почуття, дружбу й страхи. Три героїні, яких виконують непрофесійні акторки з реального шкільного життя.
Стрічка відзначена Берлінським кінофестивалем. Це кіно – про тіні і світло юності, нішу для правди й ніжності. Дуже тихе й глибоке.
Тут немає масштабних подій, але є внутрішня драма. Сюжет про те, як школа стає полем емоційних зустрічей. Це історія про кожного з нас у підлітковому віці.
2000 метрів до Андріївки
Фільм про контрнаступ Збройних сил України у 2023 році, який вийде у серпні. Журналіст Мстислав Чернов знімав на передовій, він ризикував життям заради правди.
Фільм сприймається як реальне життя в окопах. Є сцени, де герої загинули після зйомок, і це додає трагізму. Фільми не просто документує бої, а внутрішній світ солдатів.
Глядач ніби стоїть поруч із ними, дихає одним повітрям. Зворушливі інтерв’ю, посттравма, страх і віра – усе як на долоні. Це не розважальне кіно, а демонстрація стійкості. Після такого перегляду більше не хочеться дивитися чогось банального.
Ці фільми не просто список стрічок, це історії про Україну, її дух, біль і красу. Вони різні за жанром – документальні, історичні, психологічні – але об’єднані атмосферою. Якщо хочете кіновечір, який змінює настрій і додає розуміння, зверніть увагу на них. Це українське кіно, яке вартує вашої уваги.
