Ремонт ванної – справа відповідальна, бо це приміщення з високою вологістю, обмеженим простором і великою кількістю деталей. Більшість помилок у ремонті ванної пов’язані з неякісним підбором або укладанням плитки. І найнеприємніше – ці помилки часто виявляються вже після завершення робіт. Щоб цього уникнути, варто знати кілька базових речей: як вибрати плитку, як її правильно розкласти та чому не можна нехтувати затиркою швів.
Підбір плитки: не все, що красиво, підходить у ванну
Один із головних критеріїв – тип плитки, а для стін і для підлоги вони різні. Підлогова плитка має бути стійкою до стирання (PEI не менше III) і не ковзати, особливо у вологому середовищі.
Плитка для стін легша, тонша, з вищим рівнем водопоглинання, і не витримує механічного навантаження. Часто люди помилково купують універсальну плитку і укладають її скрізь — результатом можуть стати тріщини або слизька підлога.
Також важливо звернути увагу на калібр – реальний розмір плитки, який може трохи відрізнятися від зазначеного на упаковці. Якщо змішати плитку з різних партій, то шви “попливуть”. Не менш важливий колір: світла плитка візуально розширює простір, а темна додає глибини, але може виглядати похмуро у маленьких ванних.
Глянцева поверхня виглядає яскраво, але на ній видно краплі води, тому для підлоги краще матова. Велика плитка виглядає сучасно, але її складніше укладати у маленьких ванних, буде багато підрізань.
Маленька мозаїка підходить для зон з округлими поверхнями чи нішами, але коштує дорожче за роботу. Щоб уникнути зайвих витрат і зіпсованого вигляду, краще заздалегідь подумати про фінальний вигляд стін.
Фото з інтернету – гарна ідея для натхнення, але технічну сторону краще узгоджувати з майстром.
Розкладка плитки: без схеми буде хаос
Схема укладання плитки – це не просто формальність, а практичний інструмент для контролю процесу. Вона дозволяє точно знати, де починати укладання, скільки буде обрізків, і чи не буде шов посеред дзеркала чи унітаза.
Це також спосіб уникнути “плавання” швів, коли один ряд трохи вище чи нижче іншого. Якщо ванна маленька, краще уникати надмірної мозаїки, простіша схема виглядає охайніше.
Розповсюджені способи укладання – “шов у шов”, “зі зміщенням” (як цегла), по діагоналі або навіть “ялинкою”. Кожен має свій ефект: діагональна візуально розширює простір, ялинка – додає динаміки, а “шов у шов” виглядає лаконічно.
Але не кожен майстер вміє красиво укладати складні схеми, тому не зайвим буде запитати про приклади робіт. Буває, що замовник придумав гарний варіант, але без досвіду майстра результат виявиться хаотичним.
Також схема потрібна для точного розрахунку кількості плитки з урахуванням обрізків. І не забудьте про запас: іноді плитка б’ється або ріжеться не зовсім вдало. Рекомендується брати на 10–15% більше матеріалу, особливо якщо плитка рідкісна чи акційна. Якщо потім не вистачить, докупити таку ж буде складно або неможливо.
Затирка швів: фініш, який все псує (або рятує)
Після укладання плитки настає етап, який часто недооцінюють – затирка швів. Вона не лише “закриває” плитку, а й захищає стики від вологи, грибка і бруду. Вибір затирки залежить від ширини шва (зазвичай 2–5 мм) і типу приміщення – для ванної обов’язково потрібна вологостійка, часто з протигрибковими добавками.
Дешеву цементну затирку краще уникати, вона темніє, кришиться і швидко забруднюється.
Колір затирки теж має значення. Білу краще не використовувати на підлозі, вона швидко сіріє. Темна затирка приховує бруд, але може “з’їдати” візуальний простір. До того ж, неправильна затирка може залишити плями на плитці, особливо якщо вона пориста. Тож завжди перевіряйте на пробному шматку.
Не забувайте про силікон для стиків між плиткою і ванною або умивальником, бо саме тут найчастіше утворюється пліснява. Затирку потрібно наносити рівномірно, витирати надлишки та не поспішати.
Навіть найкраща плитка виглядає дешево, якщо шви нерівні або брудні. Тому варто вкласти трохи більше часу і грошей у цей етап.
Часті помилки і як їх уникнути
- Немає запасу плитки: завжди купуйте +10–15% до загального розрахунку.
- Не зважили на калібр і партії: плитка з різних коробок може “гуляти” по розмірах.
- Складна схема без досвіду: краще просте укладання, але якісне.
- Затирка без захисту: не забувайте про силікон і протигрибкові добавки.
- Плитка не для ванни: слідкуйте за маркуванням та показниками стирання, ковзання і водопоглинання.
Ремонт у ванній – це завжди компроміс між бажаним виглядом і технічними вимогами. Але якщо заздалегідь подумати про всі деталі, обрати матеріали правильно і не економити на схемі, то помилок можна уникнути. І тоді ванна буде не тільки красивою, а й функціональною на роки.
