Мікропластик давно перестав бути проблемою лише океану. Він поруч із нами щодня – у повітрі, питній воді, солі, навіть овочах. І так, у продуктах його вже теж виявляють. Дослідження показують, що ми можемо споживати десятки тисяч мікрочастинок пластику щороку просто з їжею. Це не щось особливе, це наші тарілки й чашки. Звісно, питання дози і впливу ще досліджується, але факт наявності вже ніхто не ставить під сумнів.
Звідки він береться і як потрапляє у їжу
Мікропластик – це крихітні частинки, що утворюються при розпаді більших пластикових предметів. Вони потрапляють у ґрунт, повітря, воду – і далі в ланцюг харчування.
Якщо вода проходить через пластикові труби або зберігається в пляшках, шанс на мікрочастинки значно зростає. Те саме з обробленими продуктами у пакуванні: під час фасування або транспортування частинки можуть потрапити всередину.
Ще одне джерело – побутове приготування. Коли ми підігріваємо їжу в пластикових контейнерах, особливо у мікрохвильовці, мікрочастинки можуть відокремлюватися.
Посуд, інструменти, пакети для запікання – усе це дрібні джерела, які накопичуються з часом. Якщо їжа довго контактує з пластиком, особливо при нагріванні, ризик зростає.
Тож частинки можуть з’являтись не лише ззовні, а й з кухні.
Найбільш “пластикові” продукти
Є продукти, де частинок пластику виявляють частіше:
- Морепродукти – особливо молюски та дрібна риба, що ковтає мікропластик у воді.
- Вода в пляшках – часто містить у рази більше мікропластику, ніж вода з-під крану.
- Сіль – особливо морська або неочищена, що фільтрується недостатньо.
- Фасовані крупи, спеції, солодощі – дрібні частинки можуть потрапити при пакуванні.
- Овочі, вирощені на відкритому ґрунті – через використання плівки або забрудненої води.
Цей список не означає, що треба повністю уникати ці продукти. Але він дає розуміння, де слід бути уважнішим.
Чим ближче продукт до джерела природи і менше обробки, тим менше шансів, що в ньому буде пластик. Найгірше: поєднання пластику і тепла, як-от гаряча страва в пластиковому посуді.
Що може робити організм із цими частинками
Мікропластик дуже дрібний. Настільки, що частина його може проходити крізь слизові оболонки. Є припущення, що він може впливати на мікробіом кишківника або накопичуватись у тканинах.
Особливо небезпечними є наночастинки, вони настільки малі, що здатні проникати навіть через захисні бар’єри організму. На тваринах спостерігали запальні реакції та зміни в роботі деяких органів.
Людське тіло має захисні механізми, але ми не знаємо, що буде при довготривалому накопиченні. Частинки можуть взаємодіяти з токсинами або хімічними домішками й посилювати їхній вплив.
Крім того, вони не розкладаються в організмі. Тож навіть якщо одна частинка безпечна, постійне і багаторічне надходження – це вже зовсім інша історія.
Однак ми не можемо повністю уникнути мікропластику, але можемо свідомо зменшити його кількість у нашій їжі. Ось кілька практичних речей, які працюють:
- Не грійте їжу в пластиковому посуді. Навіть BPA-free не гарантує безпечності при температурі.
- Замініть одноразові пляшки на скляні або металеві. Це краще не лише для вас, а й для довкілля.
- Віддавайте перевагу свіжим продуктам замість упакованих чи напівфабрикатів.
- Мийте овочі й фрукти щіткою, особливо ті, що ростуть у відкритому ґрунті.
- По можливості, використовуйте фільтр для води замість купівлі бутильованої.
Ці звички не створюють додаткового навантаження, але з часом формують відчутну різницю. Вони корисні не лише щодо мікропластику, а й загалом – для зменшення контакту з токсичними речовинами.
Кількість пластику поки не критична, але ігнорувати його теж не варто. Ми не можемо контролювати все, але можемо зменшити свій внесок у щоденне накопичення. Мікропластик не зникне завтра, але він точно буде меншою проблемою, якщо діяти зараз.