Сьогодні важко пройти повз полицю з продуктами, не побачивши написи “organic”, “bio” чи “eco”. Ці слова приваблюють, створюють враження чогось корисного й натурального. Але чи справді за цим стоїть реальна користь? Чи ми просто реагуємо на вдало продуману маркетингову упаковку? Спробуймо розібратися, що насправді означають ці маркування і як не потрапити на гачок брендів.
Органіка, біо та еко: не просто красиві слова
Почнемо з термінів. “Organic”, “bio” та “eco” часто вживають як синоніми, але насправді вони мають свої нюанси. До прикладу, у США слово “organic” означає, що продукт вирощений без пестицидів, хімічних добрив та ГМО.
“Bio” – це переважно європейське позначення, зокрема у Франції та Німеччині, а “eco” більше акцентує на екологічному впливі виробництва.
На жаль, не всі ці маркування означають реальну сертифікацію. Деякі виробники використовують їх без жодних підтверджень, як частину маркетингової стратегії. Щоб бути впевненими в якості, шукайте офіційні логотипи: “EU Organic” або USDA Organic. Також варто звертати увагу на сертифікати від незалежних організацій.
До речі, стандарти відрізняються залежно від країни. У США, щоб отримати позначку USDA Organic, продукт має містити щонайменше 95% органічних інгредієнтів. В ЄС діють інші правила: сувора заборона на хімічні добавки та обов’язкове збереження родючості ґрунтів.
В Україні ц 2021 році також набув чинності закон, який регулює органічне виробництво та маркування.
Що таке сертифікація і як її розпізнати
Сертифікація – це не просто наліпка на упаковці, а серйозний процес перевірки. Незалежні органи контролю оцінюють кожен етап: від вирощування до зберігання та транспортування продукту.
Лише після повного аудиту виробник отримує дозвіл використовувати відповідне маркування. Це гарантує, що товар справді відповідає заявленим стандартам.
Справжній сертифікат завжди має реєстраційний номер і може бути перевірений онлайн. Наприклад, зелений листок із зірочок – це знак “EU Organic”, який підтверджує відповідність європейському регламенту.
USDA Organic (у США) – круглий зелено-білий логотип. Варто звертати увагу саме на ці офіційні символи.
Є й інші авторитетні сертифікати: Bio-Siegel (Німеччина), Soil Association (Велика Британія), Ecocert (Франція). Усі вони мають відкриті бази даних, де можна перевірити постачальника або продукт.
Якщо ж на упаковці лише напис “eco2, без жодних підтверджуючих знаків – це сигнал насторожитися.
Оформлення сертифікату – процес витратний. Не всі дрібні виробники можуть собі його дозволити. Однак, якщо ви бачите фразу “organic certified by…” з назвою сертифікаційної організації – це позитивний знак. Також звертайте увагу на країну походження, дату виготовлення та склад продукту.
Чисті етикетки: як розпізнати “clean label” і не потрапити в пастку
“Clean label” – це модний тренд, який означає простий та зрозумілий склад продукту. На упаковці мінімум інгредієнтів, знайомі слова, жодних “Е-добавок” або хімічних назв.
Але такий підхід не завжди гарантує користь для здоров’я. Іноді за красивим дизайном приховується неповна інформація.
Щоб краще орієнтуватися, звертайте увагу на такі речі:
- Список інгредієнтів має бути коротким і зрозумілим
- Уникайте формулювань типу “ароматизатор”, шукайте конкретику
- Якщо в складі є цукор, має бути вказана точна кількість
- Підозрілим є маркування “100% натуральне” без підтвердження або сертифікату
“Clean label” часто використовують бренди, які не мають органічної сертифікації, але прагнуть виглядати “здорово”. Це не завжди погано, адже багато відповідальних виробників дійсно дбають про якість.
Важливо читати повний склад і звертати увагу на дрібний шрифт. Якщо вказано походження інгредієнтів або зазначено фермерське господарство – це плюс.
Але пам’ятайте: простий склад не завжди дорівнює здоровому продукту. Наприклад, батончик із 3 інгредієнтів може містити понад 20 грамів цукру. Тож завжди перевіряйте не лише назву, а й конкретні показники. Ваш вибір має бути усвідомленим, а не емоційним.
Відмінності між країнами: чому важливо знати, звідки товар
Законодавчі вимоги до органіки в кожній країні відрізняються. В Італії, наприклад, діють дуже суворі правила щодо органічного виробництва. А в інших країнах, як-от деякі поза ЄС, стандарти можуть бути набагато м’якшими. Те, що дозволено в одній країні, може не пройти сертифікацію в іншій.
У рамках ЄС існує спільний регламент, але кожна держава має право посилювати вимоги. Наприклад, Франція суворо контролює вирощування винограду без хімії. Польща активно підтримує місцевих органічних фермерів на державному рівні.
В Україні також діють відповідні правила, але механізми контролю ще розвиваються.
Кліматичні умови теж мають значення. Органіка з Іспанії чи Італії може мати один смак, а з регіонів із вологим кліматом – зовсім інший.
Також відрізняються способи зберігання, транспортування та терміни придатності. Іноді локальний продукт, навіть без сертифікату, може бути кращим за імпортну органіку.
Репутація бренду – ще один важливий фактор. Надійні компанії зазвичай відкриті до спілкування, публікують звіти та розповідають про свої фермерські партнерства. Якщо інформації немає, а логотип виглядає для краси, краще придивитися уважніше. Не соромтеся ставити питання або шукати незалежні відгуки.
Напис на упаковці – це ще не вся правда про продукт. Позначки “organic”, “bio” чи “eco” мають цінність лише тоді, коли підтверджені сертифікатами. Справжня органіка – це прозоре походження, дотримання стандартів і відповідальність виробника. Якщо ви обираєте такі товари, варто витратити кілька хвилин на читання етикетки. Це не складно, але може суттєво вплинути на ваше здоров’я і гаманець.
