Ми з’являємось на світ через тіло іншої людини. У тиші, серед тепла, дихання й серцебиття матері ми починаємо свій шлях. Усе, що відчуває мати, відбивається в її дитині: голос, стрес, радість, спокій. Навіть ритми її руху – це перша “музика” нашого світу. Як показують сучасні дослідження, перинатальні травми або емоційна нестабільність матері можуть мати наслідки для психіки дитини навіть у дорослому віці.
Психіка, що народжується з тіла
Після народження ми виходимо в новий світ, але мама ще довго залишається тим тілесним продовженням, через яке ми цей світ сприймаємо. Вона – наше “дзеркало”, в якому ми бачимо, що ми існуємо. Обійми, дотики, інтонації – всі ці дії будують основу емоційної безпеки.
Психоаналітик Дональд Віннікотт увів поняття “достатньо добра мати” – тобто не ідеальна, а та, яка просто є, поруч, яка приймає, тримає, відповідає. Така присутність несе в собі “підтримуюче середовище”, в якому дитина формує довіру до світу, навчається емоційної регуляції, самостійності.
Віннікотт вважав, що надмірна опіка або прагнення до ідеальності можуть заважати дитині вчитися справлятися з фрустрацією та розвивати власну автономію.
І це не лише психологія – це також нейрофізіологія. Вчені стверджують, що саме завдяки тілесним контактам між мамою і дитиною синхронізуються мозкові ритми, запускаються механізми навчання і формуються первинні соціальні зв’язки.
Філософія материнства
Материнство – не тільки біологічне, а й глибоко філософське явище. У різних культурах мати асоціюється із землею, із життям, із джерелом. Тобто символом, який живить і підтримує. Це наче метафора буття, як кола життя, де все між собою пов’язане.
У феміністській філософії й екологічній психології материнство розглядають як “першу екологію” – первинну модель зв’язку між собою та світом. Через маму ми вчимося бути частиною чогось більшого, ніж ми самі.
Її турбота – це не контроль, а середовище, в якому ми ростемо. Саме так формується здатність до емпатії, співчуття, відчуття меж і простору. Стосунки матір-дитина це не просто “сімейна роль, а спільний досвід людства.
Вплив на психіку та доросле життя
Психологи [підкреслюють, що якість стосунків матері та дитини формують не лише дитячу психіку, а й впливають на емоційне благополуччя, самооцінку та здатність до побудови здорових стосунків у дорослому віці.
Наприклад, емоційна нестабільність або депресія матері можуть негативно впливати на психічне здоров’я дитини. Це підвищує ризик розвиток тривожних розладів та депресії в майбутньому.
А надмірна опіка або емоційна відстороненість можуть призвести до формування тривожного або уникаючого стилю прихильності, що ускладнює встановлення близьких взаємин.
Травматичні стосунки з матір’ю можуть залишити глибокий слід у психіці дитини. Дослідження показують, що діти, які зазнали емоційного аб’юзу або нестачі материнської уваги, часто мають низьку самооцінку, труднощі у встановленні особистих кордонів та схильність до самознецінення.
Мама як перша екосистема
Мама – це не лише перша людина, яку ми бачимо. Це перше середовище, перші звуки і ритми. Це система зв’язків, відчуттів, пам’яті, яка формує нас ще до того, як ми усвідомлюємо себе. Це екосистема, в якій з’являється наша психіка, де тіло й душа ростуть разом.
У День матері варто згадати про цю глибину. Подякувати не лише за догляд і любов, а й за саму можливість бути – бути в безпеці, бути почутим, бути прийнятим.
