Ви точно відчували щось подібне, коли треба було виконати важливе завдання. Спочатку зроблю чай. Потім – перевірю погоду. А вже потім, можливо, почну те, що давно відкладаю. Це знайома майже всім людям прокрастинація. Ми навіть усвідомлюємо її, але все одно піддаємось. Розбираємось, як це працює.
Чому ми відкладаємо важливе
Перше і дуже важливе: прокрастинація – це не лінь. Це спосіб мозку уникати стресу. Часто ці дії є несвідомими. Ось, до прикладу, три головні причини, чому ми зволікаємо:
Страх зробити неідеально
Коли хочемо зробити щось “правильно” або “ідеально”, з’являється тиск. Тоді мозок вирішує: краще нічого не робити, ніж зробити погано. Так починається зволікання.
Завдання здається гігантським
Якщо перед нами велика справа: написати курсову, підготувати презентацію, розібрати шафу, то мозок відчуває перевантаження. І ніби подає вам сигнали: “Давай потім”. Бо насправді не знає, з чого почати, тож просто уникає завдання взагалі.
Брак мотивації або сенсу
Іноді ми не починаємо, бо насправді не розуміємо, навіщо це робимо. Коли завдання не викликає емоційного відгуку, руки не тягнуться до роботи. Немає сенсу – немає дій. Все банально просто.
Як зрушити з місця
На щастя, прокрастинацію можна подолати. Підібрали кілька простих практик, які реально працюють:
- Метод “2 хвилин”Пообіцяйте собі робити щось лише 2 хвилини. Наприклад: “Я тільки відкрию файл”. Або: “Просто приберу одну полицю”. Часто саме початок є найважчим. А далі справа йде вже легше.
- Розбийте завдання на дрібні крокиЗамість “зробити звіт”, запишіть: “відкрити Excel”, “зібрати дані”, “написати заголовок”. Так мозок бачить не гору, а сходинки. І йти по них не так страшно, як дертись на скелю.
- Створіть ритуал початкуУ кожного свій ритуал. Це може бути музика в навушниках, чашка кави, прибране робоче місце. Якщо ви починаєте завжди однаково, то мозок звикає і “вмикає” робочий режим. Бо ці ж навушники чи горнятко ніби подають сигнал: “Ми тут, отож беремось до роботи”.
- Винагороджуйте себеЯкщо ви доросла людина, це не означає, що вам не хочеться маленьких приємностей. Після кожного завершеного етапу давайте собі маленьку нагороду. 15 хвилин серіалу, прогулянка, щось смачненьке – на ваш смак. Мозок любить приємне, і це стимулює рухатися далі.
- Говоріть з собою доброзичливоНе картайте себе за прокрастинацію. Краще сказати: “Я зробив маленький крок – і це вже добре”. Дбайливе ставлення до себе додає енергії, тоді як критика, навпаки, забирає її.
А якщо прокрастинація – сигнал
Однак є винятки. Іноді прокрастинація не проблема, а підказка. Можливо, ви не починаєте, бо просто втомились, вигоріли або взяли на себе забагато. Варто чесно запитати себе, чи ця робота вам потрібна.
Буває, що завдання не йде, бо воно чуже або нав’язане. У такому разі – це не боротьба, а переосмислення.
Слухайте себе. Інколи “нічого не робити” – це саме те, що треба, щоб потім знову діяти.
Не картайте себе через прокрастинацію. Це просто нормальна реакція вашого мозку, який не шукає нагоди зайвий раз перенапружуватись. Усі ми через це проходили. Важливо лише розуміти, чому ми зволікаємо, і мати кілька простих прийомів на такі випадки. Памʼятайте, що будь-яку справу головне почати. Бо саме зі старту і починається будь-який рух.