Існує жарт, що у дитячій кімнаті прибирають не для того, щоб там було чисто, а для того, щоб хоч щось знайти. Іноді дитячі простори й справді виглядають так, ніби там щойно пройшов ураган. Тоді як психологи кажуть, що візуальний безлад підвищує рівень стресу не тільки в дорослих, а й у дітей. Якщо вдома щоранку – пошук другої шкарпетки і улюбленого динозавра, це точно забирає спокій. Але справа не лише у прибиранні. У дитячій часто просто немає зручної системи: куди що класти, як з цим жити, і чому це знов на підлозі. Спробуємо разом адаптувати.
Чому у дитячій завжди безлад
Правда в тому, що для дитини це не безлад, а світ пригод. Для неї іграшки на підлозі – не розкидані речі, а такий собі порядок. Тому що, наприклад, гра незавершена, вона на паузі, тож все, щоб брало у ній участь залишається на своїх місцях.
Але коли ця гра тягнеться постійно, батькам важко мовчки спостерігати.
Часто іграшки просто не мають “дому” і залишаються лежати там, де їх залишили. І навіть якщо ви все зібрали, дитина не пам’ятає, де що лежить, бо система щоразу інша.
Якщо коробка з машинками стоїть на верхній полиці, дитина або не добереться, або скине все підряд. До того ж, чим більше іграшок, тим складніше зорієнтуватися.
Ну і ключове: дитині просто нудно прибирати. Вона не бачить у цьому сенсу.
Як зробити простір дружнім до порядку
Почніть з простого: зробіть зони. Не для Pinterest, а для життя. Місце, де грають, місце для книг, місце, де можна кинути подушку і повалятись. Речі мають бути на рівні дитини, без табуреток і високих дотягувань.
Придбайте прозорі контейнери з кришками, коробки з картинками, м’які кошики, куди легко все скинути. Це чудові помічники, з якими дуже легко наводити порядок.
В ідеалі для кожного типу іграшок має бути своя коробка чи ящик. Один для машинок, другий для пазлів, третій для м’яких іграшок. І якщо дитина знає, де що живе, ви маєте більше шансів, що вона наведе лад сама.
Часто достатньо змінити місця, де зберігаються речі, і безлад зникає сам по собі. Хоча, звісно, не треба одразу вимагати ідеального порядку. Навчіть дитину просто класти речі туди, звідки взяла. Це основа порядку. Бо, як відомо, чисто не там, де не прибирають…
Що допомагає тримати дитячу в порядку
Ось простий список речей, які реально полегшують життя:
- Коробки або кошики на підлозі або на рівні очей дитини. Не під стелею, не під замком, а там, де зручно.
- Кольорове зонування. Наприклад, синій кошик – для машинок, жовтий – для ігор з тваринами.
- Списки чи картинки на коробках. Щоб навіть малюк знав, що куди класти.
- Окреме місце для безладу. Так, такий ящик варто мати, там можна скидати будь-що, коли прибрати треба дуже швидко.
- Щоденний “ритуал завершення гри”. Не “наказ”, а гра: “Зберемо кубики, як справжні будівельники! І тоді підемо робити вечірні процедури”
Такі прості прийоми створюють відчуття логіки. Дитина швидше включається в процес, якщо все виглядає як гра. Краще витратити годину на систему, а далі просто підкидати трохи мотивації.
А як зробити прибирання не таким нудним
Діти нечасто люблять прибрати. Але можна це подати як гру. Наприклад, вмикати під час прибирання одну й ту ж пісню. Або встановлюєте таймер: “встигнемо прибрати за 3 хвилини – перемога!”
Також можна придумати історію. Наприклад: “Машинки хочуть додому на паркінг, вони втомились”. Іграшки стають героями, а прибирання – пригодою.
Можна ввести зірочки чи наклейки, будь-що, що буде нагадувати, що порядок – це не нудно, а круто. І не чекайте ідеалу. Навіть якщо іграшки не стоять рівно, це вже 80% успіху.
Але є один нюанс: якщо ви самі ненавидите прибирати, дитина це зчитує. Тож спробуйте разом створити легкий ритуал — і вам обом буде краще.
Дитяча не повинна бути ідеальною. Вона має бути живою, зручною, такою, де дитина не боїться грати і може сама щось прибрати. Якщо все побудоване під потреби малюка, порядок стає не правилом, а простою звичкою. Це не про контроль, а про спокій у домі. А також про ваші збережені сили, менше криків і більше тепла.
